Крилаті вислови українських письменників

“Людина в світ зерно нести повинна , як зерно носить людям колосок” (Г. Коваль);

“Тарас Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати цілу націю” (Остап Вишня);

“Чого варті наші тамерлани та наполеони без коня?” ( Олесь Гончар);

“Ми є. Були. І будем ми! Й Вітчизна наша з нами.” (І.Багряний);

“Світ ловив мене, та не спіймав” (Григорій Сковорода);

“Вічна слава безсмертю хоробрих, які кличуть на подвиг живих!”(Іван Нехода);

“Вкраїна- це море. Воно червоне. Хто сам – потоне, в гурті – переборе” (Лазар Баранович);

“Магнат, як магніт, кожен добре знає: Сей залізо, а той золото притягає” (Іван Величковський);

“У вбогого трохи є,в жебрака нічого. Понад міру в богача, а досить – ні в кого”( Іван Величковський);

“Ніяка в світі сила нас не зламає, бо нас коріння наше в землі тримає” (Г. Дудка);

“Як не буде птахів,то і людське серце стане черствішим” (М. Стельмах);

“Життя не кінчається смертю, якщо залишається сад” (В. Терен);

“Я знаю: мова мамина – свята, в ній вічний, незнищенний дух народу” (М.Адаменко);

“Найпрекрасніша мати щаслива, найсолодші кохані вуста, найчистіша душа незрадлива, найскладніша людина проста”  (В. Симоненко);

“Любов до книжки виявляється в тому, що з шостого класу Франко починає збирати свою бібліотеку” (М. Коцюбинський);

“Хочу, щоб ніколи, ніколи не зачерствіло серце” (М. Стельмах)